Жовтнева пора має шарм особливий.
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтримки!
Засвідчить про це перехожий: вродлива!
Ось тільки питання: чи, дійсно, щаслива?
Щаслива, та тільки миттєвість природи
Окреслена подихом Вищих Небес.
Запрошує й зараз у казку чудес.
На жаль чи на щастя, життя швидкоплинне!
Події нові нас очікують, зміни.
Бо час не стоїть, а крокує невпинно:
Позбавить панянку чарівної вроди.
Прохання йому не потрібні та згода.
Жовтнева пора – у красі її зрілість!
А скільки тривати – на все Божа милість!
12.10.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119101204561
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851197
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.10.2019
автор: Вікторія Лимар