Дія п’ята. Лев і ведмідь
Проте без ран наш герой таки не відбувся. Його добряче подряпало гілля та кігті Крутихвоста, який першим вчепився в здобич.
Проте не тут то було. Лев з ведмедем, озброєні дрючками, добряче перерахували кісти лисові та вовку.
Прийшовши до тями, Сірко й Крутихвіст почули нові деталі цієї історії та зрозуміли, що їх таки вперше пошили в дурні.
Виявляється, після першого знайомства з Крутихвостом баранчик Васько зовсім би й не пішов на другу зустріч, якби не цар звірів Лев, котрий пояснив, що діється в лісі. Баран Васько довго пручався, але, після того, як почув про грамоту від царя звірів та жмут медової трави від Ведмедя в дарунок, таки погодився.
Домовитися з Бровком за кістку, щоб той не гавкав було простіше простого, раз траву смикнути, от і все.
Дія шоста. Завершення
Повернувся Васько на Ферму третього дня так само, як і блудний кошак з однієї з історій, яку всім любили кудкудакати кури по вечорах.
Він був радий побачити господаря не менше, аніж той його.
При зустрічі господар таки назвав його дурним бараном, проте з того дня більше ніхто його дурнем з тварин не називав. Звісно господар Васька не знав, що відбулося в лісі, тому він із запалу міг назвати нашого героя дурним бараном, але то було не зі зла й відбувалося не так часто.
Оповівши всім тваринам про свої пригоди, баран хизувався медовою травою та грамотою від короля звірів.
Про Бровка (собаку) ніхто звісно не забув. Йому Васько приніс велику кістку з лісу, на яку всі присутні дивилися із подивом, не розуміючи, де він таке диво відкопав. Про себе баранчик посміхався й роздумував, як краще й вірніше назвати ту кістку Крутохрусть чи Сірохрусть.
От і оповіді кінець, а хто слухав – баранець.
Кінець
© Богдан Кухта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2019
автор: Kukhta Bohdan