Осінній день у сутінках сплива.
Зоріє небо сяйвом золотистим
Окіл встеляє землю падолистом,
Немов сусальним золотом вкрива.
Все холоднішає вже довша ніч.
Серпневі закінчились зорепади
Сріблясті роси впали на левади
Куди не глянь, а осінь з увсебіч
Купаються в загравах явори,
Стрункі берізоньки золотокроні
Казковий ліс у чарівній попоні
Зійшла вже осінь на гаї й бори
Шугають галасливі ластівки
У полі вже гуртуються лелеки
Збираючись у чужину далеку
Бо ж осінь хазяйнує все ж таки
Роки мої також порозбрелись
Літами, веснами по листопадах
Згубились десь у чарівних принадах.
А може теж у вирій подались.
Мережка згадок навіває сум
Бо лиш одна доступна забаганка
Осоння,телевізор та лежанка
Та спогадів далеких перешум
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2019
автор: євген уткін