НЕВТОМНА КУЗНЯ



А  дощик  -"стук",а  дощик-  "бум",  
По  парасольках  б"є  горохом,  
Квасольки  крапельок  на  глум
Летять  униз  переполоху

З  якого  б  дива  це?  За  жди!  
Отямся,  дощику,  поїти
Налив  вже  стільки  ти  води,  
Куди  ж  її  усю  подіти?

Летить  вода,    шумить  вода,  
По  ринвах    сотні  молоточків,  
Із  шумом  в  бочечку  спада,
Як  вати  білої  шматочки
 
Веселка  ген  вгорі  висить
І  сонце  мружить  жовте  очко
Коли,  коли  наступить  мить
І  я  пірну  в    ту  повну  бочку?!  
А  дошик  "крап",    а  дощик  "цяп",  
Стихають  грубі  краплі,  
грузнуть...  
Таки  ж  втомився  і  закляк,  
Закрив  свою  невтомну  кузню

Н.  Карплюк-Залєсова
20.06.19.

.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851326
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 13.10.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова