Незабутнє

Взяло  розбіг    спекотне  літо,
Й  надворі  слалась  благодать.
Цвіли  каштани  білоквіто,
А  пух  з  тополь  став  опадать.

У  магазині  людно,  гамір,
І  тіснота  о  цій  порі.
На  стелажах,  як  завше,  вибір:
Цукерки,  тістечка,  зефір.

До  ласощів  зібралась  черга--
Щось  кожен  знайде  до  смаку,
Бо    тут  й  кондитерів  шедеври  —
Не  всяк  мине  красу  таку.

Та  от  підходить  до  прилавка
Охайний  літній  чоловік,
І  простягає  він    готівку,
А  сам  відводить  погляд  вбік.

Прохає--шепче  продавчині:
--Дешеве    печиво  мені  б.  
--Хіба  кружок  чи  два  «Марії»
За  ваші    копійки  дрібні.

Кладе  в  долоню  три  кружечки,
До  каси  сипле  мідяки.
Йому  купила  б  хліба,  гречки…
За  ним  --  його  вже  й  слід  простиг.

Минуло  літо,  а  картина
Ця  з  голови  ніяк  не  йде:
Крамниця,  печиво,  й    мужчина
Ховає  очі  від  людей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851428
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2019
автор: Valentyna_S