Сини і дочки, скільки вас зосталось,
Щоби стиснути зболений кулак...
Щоби назад, в минуле не вертались-
НКВДистським покидькам - в ГУЛАГ!
Сини і дочки, Раду Чорну радим
Васютам- Янкелям підносим коровай,
А Україні - гострий ніж і зраду -
Бо ти нічого не дала нам...Знай!!!
Святиться Паска, писанка сміється,
А діти дошки тешуть до труни
І воском свічка в білий цвіт прольється...
І біль застигне в розпачі сльози
Підуть дошки у засвіти вербові,
Живучі ...Мабуть, проростуть...
Лише не нарікаємо, панове,
Вже вкотре не на ту ступили путь....
Н.Карплюк-Залєсова
20 04.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851458
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.10.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова