Маленький хлопчик сам-один
стоїть насупившись в куточку.
Він має тисячу причин
щоб перетнути мертву точку.
Однак непереборна тьма
свої розставила тенета.
І навіть проблиску нема
у площині цього сюжету.
Самотнє серце ледве б’є –
йому тепла не вистачає.
І наче б’ється за своє,
та тільки сенсу в тім немає.
За біль заплаканих очей,
розтрачене життя пропаще –
назавжди світ жорстокий цей
змінити хочеться на краще.
Страждати досить – сльози геть!
Уперто стис сильніше губи…
Бо не лякає юних смерть
так, як лякає сивочубих.
Ледь-ледь відчутний порух рук,
невпевненість нарешті зникла…
Десятирічний деміург
з пітьми видобуває світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851492
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.10.2019
автор: Сергій Вітер