Розгулявсь шалений вітер, в цей осінній вечір,
Та й рвав коси золотії, молодій берізці,
А в небеснім океані голоси лелечі,
А в них смуток і прощання, мов рідній сестричці.
І прохання до вітриська, не гуляй низенько,
Не рви коси тій красуні, в золотім намисті,
Підіймайсь до нас хутчіше, поміж хмар близенько,
Полетімо ми далеко, де світанки чисті.
Наче вітер вгамувався, приліг при долині,
Чи й розкаже, він про любов, про своє кохання,
Лише струсить, дощу роси, мов сльози полинні,
У тривозі та й в надії спочине до рання.
15.10.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2019
автор: Ніна Незламна