Ну скажіть мені – де ж та межа,
За якою всі миті невтішні
Розповзуться, на заздрість вужам,
Розпорошаться листям торішнім?
Покажіть мені, де небосхил?
Бо не спиться і в раннє світання.
Де знайти тої потуги-сил,
Щоб не був оцей ранок останнім.
Намалюйте мені світлий дім,
Намалюйте мені. Я повірю!
І байдужжя розплетений дим
Враз спаде,наче камені-гирі.
Я так мало з малого прошу
Простягаю жебрацько долоні
Та ще дружбою я дорожу
Й сивиною, що скрасила скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851622
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Валентин Довбиш