Ні небо не чує, ні люди,
Не бачать тяжкої облуди,
Марою, що ходить, смерть сіє
Із серцем німої повії.
Оплакують небо і люди,
Аж біль заморожує груди...
Цей світ кудись котиться в бездну,
Страшну, неосяжно-безмежну
А ті, що на смерті жирують,
Що рай за купюри купують,
Сміються над Богом і людом,
Прийдешнім годуючи чудом
Царі на землі... Та є Небо!
І певно, Йому, що не треба
Ні грошей твоїх , ані злота,-
Для Нього є іншою квота
Заложники діти,- не гроші
За всі твої вчинки "хороші"
Невинні борги - твої внуки
По локті в крові маєш руки!
Отямся, насіння вороже,
Вбивати людину - негоже
Волає земля від огуди:
Безмежним відомщення буде!
Н.Карплюк- Залєсова
16.10.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851637
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова