вона босоніж ходила по воді
й тримала сонце у долонях.
у чисто-білім полотні
носила райдугу на скронях.
в очах - зелені оксамити
на землю зносили добро
боялась руки забруднити
й пошкодити нове фельтро
ляклива зграя солов'їв
спинялась нишком біля неї
й лунали співи на плечі
гарніш злотоголосого Орфея.
з долонь її тікало сонце,
то ніч біжить, стає на п'яти
встають суворі охоронці
вона ж - із світом іде спати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851817
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2019
автор: Богдан Яківський