Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.
Пригортаюсь нарешті до тебе:
Довгожданої зустрічі мить.
Простелилась над нами блакить.
Зустрічаються в погляді очі.
Зайвих слів говорити не треба!
Так, дорога була непроста,
Ледь помітно відкриті вуста:
Про кохання нестримно шепочуть!
Пригортаюсь мрійливо до тебе…
17.10.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119101804572
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2019
автор: Вікторія Лимар