десь попереду згас німбу бляклий овал,
пробуксовує час ніби грузне в болоті_
тінь за руку веде вздовж розбитих дзеркал,
цих порталів / вітрин в позолоті_
>
ці калюжі крихкі / ці скрижалі пусті,
манекени байдужі до власного крику_
чорний птах серце рве_ не катуй/ відпусти
стань з відсутністю рівновеликим_
>
зайві рухи / суміжність дотичних орбіт,
хаотичні слова без сумнівних контекстів_
невідомий / забутий / складний алфавіт,
мертва мова стовимірних жестів_
>
десь попереду скрипнули двері в ніщо,
розривається митей свідомих намисто_
переконує шепотів електрошок
в наркотичних димах падолисту_
>
по калюжах крихких, вздовж розбитих вітрин,
що по лезу ножа, жах тверезий до сміху,
саморозтин душі льодяних порожнин
музам осінню п’яним на втіху_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852011
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.10.2019
автор: Ки Ба 1