-Гарна дівка я і мила,-
Так лежу собі й гадаю,
Раптом в двері подзвонили:
-Та біжу вже! Відкриваю!
Боже мій! Аж подих сперло…
Ось він, принц - високий, гожий!
Я від щастя ледь не вмерла,
Надивитися не можу:
Ну до чого ж симпатичний,
На лоб кучері спадають,
І фігура атлетична –
Мускули у тілі грають.
В руках квіти, торт, «Шампанське»,
Серцем чую - моя доля,
Життя буду мати райське,
Почуттям дала я волю:
Взяла квіти, усміхнулась,
Провела його в кімнату,
Він розгублено дивився,
Запитав про якусь Нату.
І уже через хвилину
Секрет щастя враз накрився,
Цей *** схаменувся,
Що під’їздом помилився.
Белькотав щось, вибачався,
Опинився в коридорі,
Забрав квіти, вниз помчався…
А для мене - це вже горе.
Кожен раз - відкрию двері
(Отаку я маю дяку),
Гарні принци йдуть з тортами
Не до мене, скотиняки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852017
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.10.2019
автор: Катерина Собова