О краю мій, моя поліська казко,
Моєї долі сиве джерело,
Щодень я п’ю тепло твоє і ласку
І дякую за все, що відбулось.
За голубінь небачену озерну,
Такої не було ніде й нема,
Твого я поля викохане зерня.
Мене в житті любов твоя трима!
Твої тополі й сивокосі верби –
Землі моєї вірний оберіг.
Це тут найвище в Україні небо
І найрідніший батьківський поріг.
Люблю тебе, чарівне Наддесення,
Хмелію серед скошених отав,
Від того, мабуть, і душа пісенна,
Котра лунає безліччю октав.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852089
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Ганна Верес