Допоки вітер
в парку розгортатиме
алею
як цукерку
від фольги
з'єднай мене
із серцем,
операторе,
і зупини
уривчасті гудки.
З'єднай із часом,
що належить Прустові
я розділю
сто років самоти
на зерна чорні
і міцні робустові
на подихи
і кроки
як ковтки....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852097
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Окрилена