А верба схилилась до води
Розпустила коси,мов колосся
У світанки напилась роси
Ось і перше щастя, що збулося
Піднялися віти, ожили
Ось промінчик сонця вже на листі,
А обабіч гілочки лози
І стоїть калина у намисті
Вигравають барви навкруги
Осінь наділила необхідним,
А ті віти пишної верби
В слід вітають настрієм привітним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик