[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=21bepxbejuc[/youtube]
Укрила землю позолота,
Стоїть оголений гайок,
Скриплять від холоду ворота,
Завмер на гілочці листок.
Один єдиний залишився,
Наводить думи він сумні,
Він ще упасти не рішився,
Бо не простий, у бурштині.
Він знає все, що буде далі,
Впаде на землю і - кінець.
Тому він зараз у печалі:
Піде життя все нанівець.
А я дивлюсь і розумію:
Яка тут жага до життя!
Чи й я триматись так зумію?
(Роблю для себе відкриття).
Та де не взявся сильний вітер,
Зірвав листочок - сироту.
Так засмутив мене цей витвір,
В душі залишив пустоту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2019
автор: Н-А-Д-І-Я