Звільнення загорнених — учених в голові. Поема 159-а



                       Замість  заколупувати  і  сколупувати  нещасних
                       і  примотаних  інтелектуалів,
                       чи  не  всі  вловлюються
                       загорненими  інтелектуалами.
                               І.Ш.


1

Не  будучи  великим  —
трудно  помітити:
ти  враз  здрібнів...
о  нерозпізнаність  днів!
о  хто  зробить  роботу?  —
без  великих
день  покотився  й  погоробів...
о  хто  зробить  на  крилах
                               легко  і  без  поту  —
                               роботу?
уже  замотування  —  всіх  рабів
донизу
достоту
у  нерозпізнавання  днів
й  не  будучи  Великим
трудно  помітити
що  враз  здрібнів!
хто  змінить  мислення  у  днів?
хто  змінить  мислення  на  дні?
оскільки  перевернуте
вони  тримають  за  вершин
вони  так  не  одні
а  я  один
не  я
Бог-Слово  у  мені  один.
Що  ж?
Або  далі  —  і  далі!
вись  і  крила  —  і  далі!
або
вниз
і  аналіз
й  деталі
деталі  й  деталі
й  в  деталях...
Піддастесь  світлу?  тіні?
біси  сильні  —  в  здрібнінні
або  всі  у  юзі  в  перелесника
або  Бог  через  Свого  словесника!
і  дрібно  понеслися
в  заблокованість
сховані
Богом  в  серці  не  виховані...


А  молитва!  Й  свобода!  —  Яка!!
А  тут  Бог!!  —
через  Свого  словесника.


2

Проти  сонця  й  проти  вітру!  —
ха!  цим  сльози  світу  —
                               витру!
ах,  халепи  демонічні
цим  і  підсушу  вас  —
світлом
вічним
бо  дістав  вас  вогкий
                               Хаос
так
бо  ви  діряві  —  протирічні...


іскру  іскру  —
де
і  сірість  й  надяскравість
і  Краса  —
а  в  них  і  ум
не
в  Небесах!
     Ас-са!
гірний  шпиль  —
і  дольнії  народи
     Ас-са!!
гірний  дух
йде  в  гірні  Небозводи
і  у  слабкооких  —
скрізь  яса!
я  б  вам  за  північним  колом  —
і  північне
сяйво  написав!
У  яскравосильнооких  —
йде  аж  пре  яса!!


Вітре  на  чотири  боки,
Logos  —  більше  би  й  писав!!
Ти!
Ти,  Боже,  суховогнеокий!!!


3

Всі  —  в  обжинки!
І  тримати  свою  жінку!
Де  жіноче  опадає  —
піднімати  жінку!
Тож  наукам  —
з  Огня  живу  пшінку...
А  допоки  —
це  говорю  я  допоки,
тайна  Твоя,
Вишнє  Око...


4

Хоч  на  день!  —
на  кілька  років!  —
чистим
станьмо  в  серці  оком

День  зітхає  —  поволоковий!!


5

Дай,  Боже,  простість  нести  —
бо  простий,  Боже,  Ти.
Тож
хіба  в  місті  є  степ?
Але  як  в  серці  є  степ  —
дай,  Боже,  серце  просте
дай,  Боже,  поле  просте
бо  над  ним  небо  просте
що  мені  в  серці  нести  —
як  Ти  є,  Боже,  простий?

Але  падає  з  неба  —
простість  оця  —
обрізає  серця...

17  -  23.10.2019,
з  причастям

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852349
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 23.10.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович