Я сиджу серед пещених квітів,
Що ніколи не знали біди.
Не ходили по збитій орбіті
І не пили брудної води.
В їх житті наш щодень - це жахіття.
Як без сну? Як без грошей і мод?
А хіба тут бувало століття,
Щоб в руці не лежав бутерброд?
Часом думаю - так має бути:
Брак не має чіпати дітей,
Хай лиш нам із історії чути
Про колоди невдалих мастей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852483
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Андрій Конопко