- Валю, Валентино, як тепер живеш?
Великий будинок для одної все ж...
Скажи, Валентино, чому ти одна,
Де твоя родина, де твоя сім"я?..
Що з тобою сталось, чому ти сумна,
Чому ти лишилась в старості одна?..
-Чоловік в могилі і старший синок,
І мама, й невістка, і брат мій також...
Розбрелись по світу внуки мої й діти,
Шукать кращу долю в цім великім світі...
Тому й залишилась я одна у хаті...
І мені лишилось всіх їх виглядати...
Вони, слава Богу, щодня мені дзвонять,
Та ще й допомогу іноді привозять...
Сумно мені звісно бува на душі,
Мене виручають робота й вірші...
Працюю у хаті, в дворі й на городі,
Про це на папері я пишу охоче...
Отак дні за днями швидко відлітають,
А от вечорами найсумніш буває...
Не спиться буває мені вже ночамии,
Пам"ять повертає в минуле думками...
І тоді я лину в молодість свою,..
І так непомітно засинаю й сплю...
В снах часом буває з милим розмовляю,
Я тоді радію й щастя відчуваю...
А бува присниться, що синок з сім"єю,
До мене приїхав щасливий, веселий...
Такі сни приносять спокій й насолоду,
Й мені просинатись зовсім не охота...
Та куди ж я дінусь, звісно просинаюсь,
І тому що снилось щиро усміхаюсь...
Ранки й дні за днями мої відлітають,
Й вечори з ночами мене зустрічають...
Отак в круговерті, я тепер живу,
Не чекаю смерті і життя люблю...
Надіюсь, що житиму ще не один рік...
І добро творитиму для рідних своїх...
Як вистачить сили, то ще й для людей,
В мене вистачає часу і ідей...
Хочу ще додати, може й не для всіх,
Старість це все ж гадость, повірте мені...
Вистача болячок й непорозумінь,
Ми ж люди тепрплячі й не кажем - амінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852486
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.10.2019
автор: геометрія