Люблю читати і писати,
живу в Долинській на краю,
і в ювілейну свою дату,
я вам про себе розкажу...
Я на своїм життєвім полі,
була і в пеклі, і в раю...
Та я не скаржуся на долю,
хоч вже до фінішу іду...
Дитинство швидко промайнуло,
і молоді мої літа,
і осінь вже крилом махнула,
а на порозі вже й зима...
Життя на старті удалося:
друзі, навчання, дім, сім"я...
Не все задумане збулося,
та не сумую за ним я...
Були і злети, і падіння,
вдачі, невдачі, суєта...
Я працювала й розуміла,
що світом править доброта...
Усе життя я як на варті,-
і працювала, і жила...
Терпіла болі я і втрати,
та все ж й щасливою була...
Сина я втратила й невістку,
в сирітстві доня їх зросла...
Щодня чекаю добрі вісті,
жду щоб закінчилась війна...
Зарано я і овдовіла,
уже давно живу одна...
Душа від смутку не зміліла
і не пустила в себе зла...
Свій шлях обрала я свідомо,-
сім"єю й школою жила...
А як на пенсію я вийшла,
то ще й активною була...
В Клуб Ветеранів я ходила,
його ідеями жила...
Друзів старих й нових зустріла...
Про них й для них писала я...
Маю дітей, внуків, правнуків,
у них себе я пізнаю...
І прислухаюся до звуків
і в снах своїх, і наяву...
Тепер постійно вже я дома,
в крамницю раз у тиждень йду...
Працюю, хоч долає втома,
казки, пісні й вірші пишу...
Маю хороших я сусідів,
з ними розмови я веду...
А до поважних і старіших,
хоч і не часто, все ж хожу...
Розваги деякі я маю:
і телефон, і інтернет...
Спілкуюсь, думаю, читаю,
щоб не ослаб мій інтелект...
А ще вирощую я квіти,
і розмовляю з ними я...
Вони для мене ніби діти,
моя теперішня сім"я...
Хоч важко жити, не німію,
хоч вже в літах, та все ж живу...
Душею й серцем молодію,
коли щось гарне напишу...
Написане я не ховаю,
і в інтернет, й в газети шлю...
Там і читають, і друкують,
ще й гонорари бува шлють...
Всі негаразди й перепони
долаю я у самоті...
Я кожен день молюся Богу,-
за мир і спокій на землі!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852594
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: геометрія