[b]Ольга Калина[/b]
[i][b] «Світанок» [/b][/i]
Видавець О.О.Євенок
[u]Житомир -2019[/u]
Об’єм – 140 стор.
Наклад – 100 прим.
Отримав бандероль з Житомирщини зі збірками поезій двох авторів. Це особливе задоволення – діставати з поштової упаковки свіжовидрукувані книги. Потримати, покрутити в руках навсібіч, погладити палітурку, понюхати. Потім погортати, не читаючи. Потім, десь вмостившись зручненько, почитати. Море втіхи! А якщо в книзі видрукувано щось написане тобою, хоча б на одній чи кількох сторіночках, тоді – усолоди океан.
Для майбутньої збірки поезій Ольги Калини «Світанок» я підготував невеличкий огляд-передмову (ще за 8 місяців до цього). І тому занурився в вище згаданий океан міцно тримаючись за яскраву палітурку новонародженої книжини. (Що не кажіть, а тверда палітурка – це класна штукерія.)
Той свій огляд віршів Ольги Калини, який став передмовою в збірці «Світанок» пропоную вам.
(Про другу книжечку з бандеролі – розповідь завтра.)
-------------------------
[b]Сентиментальна* лірика Ольги Калини[/b]
Читаючи вірші Ольги Калини, мені пригадалась чиясь думка, що поезія ─ це не повідомлення, а перш за все говоріння. Писати для Ольги – це перетворювати свій внутрішній погляд в слова. Дійсно, вірші не є інформацією, вони є способом прямої передачі почування. Від вірша ми чекаємо, перш за все, емоційний контакт. Вірші поетеси не описують переживання, вони інтонують емоцію. 90 відсотків сказаного міститься не в словах, а в інтонації.
Її лірика сентиментальна, але хіба ця риса для жінки є вадою?
Поетеса не робить відкриттів, не звертається до заборонених тем, не намагається епатувати* читача. Вона уникає показного філософствування-мудрування. Вона не створює римованих ребусів, ховаючи себе за символами і натяками. Та разом з тим, кожен сам в силу свого культурного і почуттєвого досвіду в її віршах може відчути щось своє.
[i]Осінь знову заглядає
У моє вікно.
Все минає, все спливає,
Як і не було.
Та не чує красне літо,
Все спішить кудись
І злітають за ним слідом
Журавлі у вись.[/i]
( з вірша «Осінь знову заглядає»)
Вірші Ольги Калини (і означене в них) прості, зрозумілі і не потребуть попереднього аналізу чи вивчення вступних маніфестів.
Зображення простих людських емоцій, навколишньої природи ніколи не наб’є оскому і не набридне.
Поетеса через опис природи передає стан свідомості митця, спроби осягання себе в нашому світі.
Описовий пейзаж Ольги Калини створюється на основі відчуттєвих асоціацій (зорових, слухових, запахових), викликає в уяві читача його власний візуальний образ, навіює згадки і почуття з пережитої ним емоційної практики.
В безхитрісних, непафосних віршованих рядках Ольги Калини проглядається справжня, щиросердна не офіціозно-пафосна любов до всього свого, до Батьківщини.
Україна моя чорноброва.
В нас багата й родюча земля.
Як матусина пісня чудова -
Наймиліша Вітчизна моя.
(з вірша «Україна моя синьоока»)
Поетична мова фантастичним чином може іноді передавати найтонші вібрації почуттів. Особисто мене найбільше емоційно зачепили вірші Ольги Калини з циклу про війну, яка все ще триває на східний кордонах нашого краю.
[i]
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси,
Й вона кляла, кляла оту війну.[/i]
( з вірша «Не встигла мати вишити сорочку»)
Скільки в віршах цього циклу материнського болю, журби, одночасно з усвідомленням необхідності боронити свою землю від жорстокого, нахабного агресора.
[i] Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.[/i]
( з вірша «Дороги»)
В простих словах описаної ситуації, де малюк побачив світлину загиблого на війні батька на дошці пошани, містяться багатошарові емоційні включення ─ тут і дитяча наївність, і обірвана любов рідної людини, і щем майбутньої сирітської долі, і намагання підтримати матір, і ще багато всього.
[i]Матусю рідна, подивися.
Ось наший тато. Тут він є.
Скоріш іди і посміхнися,
Від сліз лице витри своє.
…………..
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Іди додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.[/i]
( з вірша «Дивися, мамо»)
Наведу ще одну строфу з вірша Ольги Калини «Коли сьогодні сядете за стіл».
[i] Коли сьогодні сядете за стіл,
Щоб Новий рік з родиною стрічати,
Спочатку ви скажіть слова прості,
Слова подяки кожному солдату.[/i]
Вдячність — це почуття визнання і приязні за виконане добро. Головні емоції в віршах Ольги Калини ─ любов і вдячність. Саме це і приваблює читача в її поезії .
-----------------
*Сентимента́льність — властивість сприйняття. Настрій, за якого всі зовнішні враження діють переважно на почуття. Це схильність, емоційно-ціннісна орієнтація на прояв таких почуттів як: захопленість, розчулення і співпереживання
*Епатаж — продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка,
Євмен Бардаков (Віктор Охріменко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852633
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Віктор Ох