Я пам'ятаю кожну квітку,
І вітру шелест тоді влітку.
Здіймаючи бузкові грона
Рипить ліниво стара крона.
Ох аромату той дурман!
Що зрозуміє лиш гурман.
Такий знайомий, пустотливий,
Завжди дзвінкий він і щасливий.
Із листя човники пускали,
В зелені мрії поринали
І квіточки ми куштували,
У чудо вірили й чекали...
Проте часи тепла минули,
Про той бузок уже забули.
А у дворі пустир цвіте.
Безжальний вітер все змете...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852650
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Redimun