Як він звавсь? Іван? Микола? Мітя?
У газеті – скромний некролог:
"Він помер від зламаного нігтя".
Так лише герой помре – не лох.
В чергу до кістлявої – колона.
Доля нас бентежить через край:
в когось – карко-, в когось – нігтеломна.
Це – життя. Бери і в нього грай.
Прагне навіть смерть різноманіття.
Нудно по шаблону всіх косить.
Хтось помре від зламаного нігтя.
Хтось – від кіс, утятих навскоси.
Кожен день зі шваброю і віхтем
від гріха відбілював, плекав.
Смерть йому послав від зламу нігтя
бозя, уникаючи лекал.
Вибороть таку, як в нього міг ти?
Цей не всяк заслужить рішенець.
Тож щодня відрощуй довші нігті.
Смерть тебе у шию не жене.
Вдосталь ще часу у тебе – бігти
шляхом "від колиски до труни".
Як осточортіє – кріпко нігтем
бозю на льоту підколупни.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852708
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Олександр Обрій