Вона із перцем, жити їй не просто,
Бутон її не до кінця розцвів.
Красиві ноги, не висока ростом,
Подивишся – не вистачає слів.
Не триндичиха, а говорить в міру,
Розписаним завжди тримає день.
Вона в розмові викличе довіру,
Родинним теплим словом день-у-день.
Ніхто її не дорікне за зраду,
Коли полюбить, то на все життя.
Вона завжди правдиву дасть пораду,
У неї є своє передчуття.
Слабка і сильна завжди одночасно,
Для мене вона грішна і свята...
Яка щаслива, разом з тим нещасна,
Це просто жінка, але жінка Та!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852717
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 26.10.2019
автор: Віталій Назарук