Із – за пелени туману виглянуло сонце,
Вмить розквітло небо синє і все навкруги.
Прийди, милий, як стемніє, під моє віконце,
Обійди важкі дороги й круті береги.
Хай стежина легко в’ється до моєї хати,
Місяченько й сині зорі світять цілу ніч.
Виглядатиму Тебе я і буду чекати,
Під віконце, мимо вишні, йди мені навстріч.
Жовтень в листі вірші пише з вечора до рання,
Ніч осіння теплом дише, вітер не шумить.
Розкажи мені тихенько про наше кохання,
Без якого неможливо і миті прожить.
Золоте, багряне листя тихо опадає,
І тумани сизокрилі майже уляглись.
Осінь шепотом легеньким ніжно нагадає,
Як любились, як кохались… як було колись.
Лист осінній сонну землю щедро засипає,
Розійшлись тумани сині в гори та яри.
Ти прийшов! Вже і світанок радісно палає,
Не розвіє осінь щастя, що не говори.
25.10.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852742
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Валентина Рубан