Чи цінуємо життя у шкільні роки,
Коли ми малі й молоді наші батьки?
У цьому віці бунтуємо й ахаєм,
Бо життя повзе для нас черепахою.
Як усім хочеться швидше вирости,
Стрімголов із радістю у життя піти.
Обійнятись зі всією Планетою
В роки юності літати ракетою.
Уже дорослі ми – віддзвенів дзвінок -
Доля піднесе нам ще не один урок…
Бо життя - наче велике колесо,
То підніме різко вверх, то - до пояса…
Закрутилося воно, завертілося,
Щось збулося в нім, а щось забулося.
Чи моглося нам, чи не хотілося,
Чи ладком жилось, чи може не вмілося.
Як нам любилося і з ким дружилося,
Де складалося, а де розбилося,
Радість і щастя як в серце стукали,
Чи сова у cірі дні лиш пугукала?
У нас життя одне, як рідна матінка,
Розцвіла - дозріває його маківка,
Молоденьке наливається зерно -
Відлетіла молодість - не повернеш...
Бува, повіє в житті різким холодом,
То засипле його, наче золотом…
Небо не завжди є тільки безхмарним,
Так і наше життя не бува лиш гарним...
Вже не бунтую давно, і не ахаю,
Бо роки не повзуть черепахою…
Я люблю життя, кожну грань його і мить!
Хоч не плине час повільно, він летить!
…………………………………
Коли осінній вік – це по секрету я –
Життя летить уже, наче ракетою…
Не гадатиму, який ще його сюрприз:
Чи підніме вверх, чи опустить лише вниз…
В.Ф. - 11.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852836
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Веселенька Дачниця