Ой, доленько моя, осінняя,
Додай мені тепла, ти ж сильная,
Позбав мене від мук, у старості,
Осінній йде хай звук у радості...
Не будь, доле моя, журливая,
Ще хочу бути я щасливая...
У осені живу, давно вже я,
Тягар життя несу, давно щодня...
Колись же я була, проворная,
Весела, чепурна, не гордая...
Усе робила я з приємністю,
Не відчувала я, залежності...
Була в мене сім"я, дружненькая,
Робота до душі, взаємная...
Життя мені тоді, всміхалося,
Я у росі й воді, вмивалася...
Скажи, доле моя, що сталося,
Стара я і одна, осталася...
Повільно вже хожу, схиляюся,
Буває і дрижу, від страху я...
Роботу як роблю, втомляюся,
Погано бува сплю, здригаюся...
Навчилася терпіть, всі тягості,
І осінь я люблю, без заздрості...
Ой, доленько моя, осінняя,
Благаю тебе я, ти ж вільная,
Не додавай ти мук, у ніженьки,
Зніми тягар і з рук, і з душеньки...
Будь, доленько моя, осінняя,
Так як колись була, весільная...
Додай мені, прошу, ще радості,
У ночі мої й дні, цікавості...
Ой, доленько моя, осінняя,
Хай буде ще пора, красивая...
Нехай не йде зима, холодная,
Вона ж бува німа, в ній квола я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852863
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: геометрія