Токсичні покупці

Всім  доброго  часу!  Якось  так  історично  склалося,  що  коли  я  отримую  новий  досвід,  то  обов'язково  цим  ділюся  з  іншими,  оскільки  власні  життєві  спостереження,  на  мій  погляд,  є  цінним  скарбом.
Сьогодні  я  говоритиму(писатиму),  зрештою  таки  напишу  про  роботу  продавця-консультанта  в  магазині  сувенірів  «Квартира-2».  (Трішки  реклами,  за  яку  мені,  на  жаль,  не  заплатили.)
Мова  в  цій  примітці  буде  про  токсичних  покупців  (Т.П).  Цей  збірний  образ  враз  стане  цілісним  покупцем  нов  нейм  і  пройде  шлях  від  порога  магазину  аж  до  каси  від  «а»  до  «я».
Отже,  Т.П  сунеться  не  вітаючись.
Як  тільки  відкривається  магазин,  Т.П.  іде  по  помитій  підлозі  й  бурмоче,  чому  ж  вона  не  висохла,  хоча  підлога  ні  в  чому  невинна  і  вона  вже  суха.
Це  настільки  нетерпляча  сутність,  що,  ще  добре  не  роздивившись  товар,  обов'язково  спитає,  скільки  він  коштує?
Цінники  ці  люди  не  помічають.  Для  них  їх  немає.  Вони  потребують  максимальної  уваги  та  опіки  в  усьому.
Поставити  товар  на  місце  після  того,  як  вони  його  роздивлялися  –  то  не  їх  клопіт.  Будь-які  заборони  в  магазині  їх  не  обходять,  надписи  типу  «не  рухати  товар»  на  трьох  мовах  для  них  невидимі.  Жодна  з  мов  невідома  й  мертва,  окрім  рідної,  на  яку  без  прошу  й  перепрошую  просто-таки  зобов’язані  перейти  консультанти.
Даний  тип  людиськ  шукатиме  недоліків  усюди.  Це  свого  роду  такий  собі  ревізор,  який  не  пройшов  на  проект  від  «Нового  каналу»,  але  потреба  критиканства  залишилася..
Наш  покупець  надзвичайно  любить  вивіски,  на  яких  пише:  «2=1»,  або  «1+1=3»,  а  чарівне  слово  «Акція»  слугує  мантрою  «спаси  й  сохрани».
Зазвичай  Т.П  купляє  найдешевші  речі  та  кормить  обіцянками,  що  обов'язково  повернуться  за  іншим  товаром.  Як  ви  вже  здогадалися,  він  вже  більше  ні  ногою  в  магазин,  разу  було  достатньо.
Із  своєю  покупкою  Т.П  буде  пробиратися  до  каси,  розштовхуючи  ліктями  інших.  А  вже  при  самій  касі  попросить  касира,  щоб  його  розрахували  без  черги,  бо,  бачте,  він  спішить  і  в  нього  без  решти.  Проте  спробуйте  не  дати  йому  решти  з  його  500  грн.
Обов'язково  запитає  чи  буде  знижка,  бо,  бачте,  як  він  багато  набрав  однотипного  товару,  аж  дві  чи  три  штуки,  або  моя  улюблена  фішка:  «Ми  ж  туристи  із  міста  «A»,  «B»,  «C»»,  і  т.д.
Коли  касир  запропонує  йому  пакетик,  він  відмовиться,  (зовсім  не  тому,  що  піклується  про  екологію)  тут  мова  про  гаманець.  Проте,  як  тільки  дізнається,  що  той  шматок  целофану  безкоштовний,  то  змінить  рішення.  Бо  халява  -  наше  все.
На  завершення  зазначу,  що  є  інші  чудові  покупці,  які  вміють  себе  чудово  поводити  й  все  з  ними  назагал  добре.  Вони  привітні  та  обізнані,  виховані  та  інтелігентні,  але,  на  жаль,  їхні  перли  так  не  запам'ятовуються,  як  перли  поперли  токсичних  покупців.

З  повагою,  Богдан  Кухта
28.10.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852954
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: Kukhta Bohdan