А ми ішли, хотілося мовчати.
Тендітні пальці я тримав в своїх.
Тремтів каштан, що вже почав втрачати
Іржаве листя на гілках старих.
Думки заплутались, роїлись і гуділи,
Й слова тонули в них, мов човен в буревій.
Далеко в небі сірім журавлі летіли,
І капав дощ з її шовкових вій.
Так слів багато: ніжних і могутніх,
Жорстоких слів, глибоких і смішних....
Та ми мовчали, всі слова відсутні,
Вони читалися в очах її сумних.
І ми ішли, трималися за руки,
А світ завмер, й лишив на самоті.
Величній тиші не потрібні звуки,
Коли є поруч очі. Саме ті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852978
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: T.I.