Нас кликала до себе осінь,
Трусила листя у саду.
Вплітала позолоту в коси,
На щастя, а чи на біду.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
До тебе лину я думками,
У тих думках зі мною ти.
Я пам'ять бережу роками,
І мріями пишу листи.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
Нехай та осінь наша буде,
Сьогодні, завтра і завжди.
Кружляє листопад усюди,
Я шепочу йому: " Зажди".
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову.
Залишає на травах сліди.
Буду вести я з нею розмову,
Повертатимусь завжди сюди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)