В чобітки взулася осіньЗмінити
Небо плаче, крапля скаче, по листочку клена,
Зажурилася травичка, молода зелена,
В чобітки взулася осінь, щоб не мочить ніжки,
По воді пливе листочок, посеред доріжки.
Прохолода, легка свіжість сповила всю землю,
Та й густим, молочним туманом лягла на греблю,
Хлюп і хлюп, над річкою стрибають краплинки,
Між собою в піднебессі сваряться хмаринки.
Вітерець, в лісі сховався, чекає нагоди,
Із хащ темних вирватися, в відчутті свободи,
Щоб сповитим у промінні сонячних цілунків,
Щоби осінь та й тепленька, без сірих світанків,
Поки ж дощ, іще хлюпоче, шурхіт по травиці,
Вечір обрій намалює, ясні зоряниці.
24.09.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2019
автор: Ніна Незламна