Осінь йде навпрошки

Розляглась  уже  ніч  в  долині,
Повний  місяць  її  стеріг.
Ледве  вилимим,  довгим  клином
Пропливали  вгорі  журавлі.
Їх  «курли»  сколихнуло  тишу,
Срібно-зоряну  і  німу,
Вітер  листячка  не  колише  –
Спиться  добре,  мабуть,  йому.
А  як  спуститься  ранок  сивий,
Приморозить  старі  стежки,
Осінь,  повна  краси  і  сили,
То  йде  з  півночі  навпрошки.    
31.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853072
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: Ганна Верес