Вже не вперше по дорозі
Рая й Ян машину пхають,
Злі й сердиті, вже не взмозі,
«Запорожця» проклинають.
-Це дарунок твого татка!-
Ян кричить дружині Раї,-
Дочекався я достатку,
А тесть руки потирає:
-Нехай зять качає м’язи,
Щоб не бігав до спортзали,
Хай штовхає цю заразу!
Правду люди всі казали,
Що татуньо твій брехливий,
Кожного уміє взути,
Навіть купу цього брухту
Удалося нам зіпхнути!
-Закрий пельку!- кричить Рая,
«Запорожець» своє знає,
Бо бензину на дорозі
Він у нас не витрачає!
Тато нам сказав правдиво,
Авто лагідне, як Мурка,
Тільки жаль, що таке диво
Опинилося в придурка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853097
Рубрика: Гумореска
дата надходження 30.10.2019
автор: Катерина Собова