«Очі сині та карі, не підходять до парі»,
Так співалося в пісні з давнини й до сих пір.
Де ж тепер очі сині, що так вабили карі?
На потіху чи щастя, а чи на поговір.
Очі карі мрійливі, очі карі бездонні,
Вони, просто, жагучі, заглядаються в даль.
Де ж ті очі згубились, очі сині холодні,
Що вже більше не гріють, а приносять печаль.
Очі карі сумують, очі сині сміються,
Сині тихо зітхають, карі слізоньки ллють.
Біля синіх, мов хмари, мрії зграями в»ються,
Біля карих – надії жить і спать не дають.
Пісні переспіваю, горе – думи розвію,
Карі й сині зустрілись, погляд мрій не обпік.
Щиро вірте в кохання, не втрачайте надію,
Й очі сині та карі будуть разом повік.
30.10.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2019
автор: Валентина Рубан