Якби хто знав з шанованого панства,
Яка у мене доля непроста!
Вже третій рік, існуючи у рабстві,
Несу на ланцюгу свого хреста.
Взяли мене ще цуциком від мами.
Тоді радів. Не знав, що на біду.
Не мав жури, ще не боліли рани.
Лиш вірив, що все буде до ладу.
Назвали Ремом, кинули до будки!
Відтоді, лиш ненависний ланцюг.
Так, так! Оце і всі мої здобутки:
Дірявий дах, рої нестерпних мух.
В дитячу пору, плачучи ночами,
Не знав, чому так зводило живіт.
На місяць зараз вию, мов примара.
Сова мені зажурено вторить.
Жеврію так з дитинства і донині,
Але чомусь господарям набрид.
Життя моє висить на волосині.
Ось, ось воно припиниться навік.
Дорослий пес, а плачу безутішно.
Мороз по шкірі струмом цебенить.
Борюся зі страхами відчайдушно,
Очікуючи страти кожну мить.
– А може хтось врятує з цього пекла?
Мене запросить раптом в добрий дім.
Моя любов ніколи не померкне.
Нестиму службу аж до скону днів.
Ітиму поряд в радості й тривозі,
Сумлінно захищаючи від зла.
А я, мов Янгол, на земній дорозі,
Якому обпалили два крила.
31. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 0955463850. КУРАТОР - ІРИНА СЕРОШТАН.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2019
автор: laura1