"Трударям"

Мені  розказувала  мама,  
Ту  дивну  казку  перед  сном.
Тихенько  щоку  цілувала
І  гладила  моє  чоло.

Ця  розповідь  її  цікава,
Щоночі  снилася  мені.
Я  бачила  все  так  яскраво,
Тож  діло  бУло  на  весні...

У  сні  моєму,  майже  всюди
Важка  робота  аж  кипить
І  трудяться  довкола  люди  -  
Не  зупиняючись  й  на  мить.

Й  біжить  до  них  мале  дівча,
В  руках  несе  кульок  з  обідом.
Там  її  мама  зустріча,
А  ще,  стрічають  баба  з  дідом.

Отак  раніше  -  день  у  день,
Сім'єю  соняшник  сапали,
Під  ніс  мугикали  пісень,
ЯкОсь  ті  гроші  йі  заробляли.

А  ген  за  полем,  в  толоці
Велику  череду  ганяли.
Корови  аж  по  два  відра  
Хазяйкам  молока  давали.

На  осінь  -  рвали  буряки,
Руками  голими  збирали.
Їх  не  ховали  у  мішки,
В  причеп,  на  трактор  закидали.

Пшениці,  Боже,  повен  край,
Ще  гречка,  і  ячмінь  кусючий,
І  яблуками  злито  гай,
На  нашій  на  землі  родючій.

Мені  розказувала  мама,
Ту  дивну  казку  перед  сном,
Я  зараз  розумію  прямо  -  
Для  чого  це  тоді  було.

Щоб  я  із  самого  із  малку,
Ввібрала  істину  одну,
Щоб  край  я  свій  кохала  палко,
І  пам'ятала  ту  весну.

Щоб  люд  наш  поважала  вічно!
І  цінувала  їхній  труд.
Я  заявляю  це  публічно:
"Трудяги  скрізь  не  пропадуть!"

А  в  селах,  то  кажу  я  щиро,
Самі  лишень  трудівники.
Які  у  них  двори  красиві,
Які  шикарні  квітники!

Такі  в  нас  люди  працьовиті.
Такі  от  -  з  ніг  до  голови.
Мені  приємно  розуміти,
Що  я  така  сама  як  ви.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853283
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.10.2019
автор: V.S.