Я покину писати вірші
і тривожити серце рум’яне
Коли частка моєї душі
за кулісами музи зостане
На субтоні несказаних слів,
в павутині забутих мелодій
Я, злетівши – упав… і зотлів
Наче раб, наче паж, наче злодій…
Та в падінні свою тятиву
і стрілу я націлив на диво
Неомріяне – переживу
без бурлеску, як завжди, фальшиво
Недописаних мрій каламуть
неохоче там в келиху тане
Жаль, для юних лиш весни цвітуть
і дурманить цей квіт, і дурманить…
Я покину співати пісні
про невинну любов загадкову
І погасну…, щоби навесні
з головою поринути знову…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853299
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2019
автор: Тарас Слобода