Ти можеш

       [i]За  мною  гналися  тисячу  псів  дуже  голодних.  Я  заховався  у  говорильню,  а  вони  там.  Я  виліз  на  дерево,  а  вони  його  вже  підгризають.  Я  з  дерева  по  драбині  забрався  на  найближчу  хмару.
А  вони  мені  знизу  тикають  :
       -Ти...Ти...Ти...Ти...  Від  нас  нікуди  не  втечеш...  Ми  -  стрілки  і  мітки  годинника.  Краще  заміни  батарейку  -  ми  станемо  добріші  до  Тебе,  допоможемо  якось  Тобі.  Будемо  твоєю  охороною.  Ти...Ти...Ти...Ти...Ти  можеш...[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853314
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2019
автор: Мандрівник