Схилилась, шкрябає з підлоги віск,
Що згадкою розлився по всій хаті,
Життя короткого предивний блиск:
Розумні очі, кучері патлаті…
Тепер під сонцем тільки обеліск.
І рветься серце, і горить свіча,
Й молитва, скроплена гарячим воском.
Нема надійного уже плеча.
Печаль зжирає геть клітини мозку,
Навічно біль у серці та в очах.
Горить свіча…Життя – в краплинах воску…
23 січня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2019
автор: палома