Ми так з тобою не домовлялися, осене.
Ти ввела мені дозу розпачі під шкіру.
Може, переглянемо наші відносини.
Я тобі – букет віршів, а ти мені – віру?
Хочеш, кави приготую на снідання,
Шоколад поламаю для тебе на дрібно?
А ти вернеш мені натомість бажання
Любити люд в цілому і Його осібно.
Хочеш, румбу буду танцювати
Під присвисти вітру – твого рідного брата,
Або піднімуся на Гутин Томнатик,
Увічню тебе з поміччю фотоапарата?
Хочеш, грітиму твої руді долоні
Подихом теляти? Погоджуйся, не сердься.
Замалюй холод на пульсі Його скроней,
Посади мене на гойдалку Його серця.
02.11.16 (чомусь цього мого старого вірша на сторінці немає )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853422
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)