Хто любить Бога —
думає про Нього
й переживає подих
Бога.
О Бог! —
тоді вже не спішиш
до всього!
Тоді вже краплі з неба
й з серця—
все від Нього,
і вже від Нього
і тепло й краса,
і розум й серце.
О розум й серце!
як я вас спасав,
коли вже розум має силу,
(вже серцем!!)
а серце — бачить!
(розум - в нім!!!)
Що ж? -
Бог в нім написав!!
А плачуть душі
як без зору
й зійшла Краса...
й так як собаки...
де ж любов?!
Тож Мень-мислитель каже:
«Питання це хвилює...
і недостатньо є
освітлене у християн,
у нас...
Я про любов
і мало думав,
мало читав,
й мало писав...»
Так і Антоній Сурожський...
і так недоосвітлюють —
весь час!..
та в мені пишуть Небеса!!
Стільки любові ! 40 книг
хто б написав??
удар!
меч слова — втяв!
і в крові закипають Небеса!!
Ти
Кров Свою у мене —
лляв! і не згасав!!!
Страшна Краса!!!
09.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853430
Рубрика: Поема
дата надходження 02.11.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович