* * *
Хортиця моя – заповідна птахо,
ти живеш своїм неземним життям.
Залюбки ходив під музики Баха
по твоїх стежках – совісти є храм...
О, свята земля, в пошуках люд вічно
мав знайти себе, волю та свобід –
й досі це у нас дійство утопічне,
чи ж зійдем колись із біди орбіт?
Що ж чекаємо – знов благословіння?
Хортиця глядить з подивом на нас...
В котре незалежне осені цвітіння,
приведи ж Вкраїну в мирний стан, весна...
02.11.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853460
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2019
автор: Променистий менестрель