ПередсвітАнкова дорога.
Ніхто, ніде не йде навстріч.
Так тихо. Можна чути Бога.
Натомість – торба протиріч.
Волого моститься на скроні,
Дрібної мжички сивина,
Дорога рівна, як долоня
Слідами сповнена до дна.
Хто я на стежці в невідоме?
Моє ім`я - лиш Мандрівник,
ще відучора. Вогник дому,
За полюсом розлуки зник.
Я сам у Всесвіту на грані,
Ні хмар, ні вітру, ні роси,
Лиш мляво множиться світання,
На кольори і голоси,
Та ще вичовгує на чати,
Химерний білий дідуган.
- Ти звідки, як , дідусю, звати?
- Туман. Туман. Туман. Туман…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853543
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: Стяг