[color="#7300ff"][b]О вічна філософіє життя!
Ти скрізь й усюди - неосяжна й зрима...
Хтось в пошуках тебе згубив життя,
з часів античності, ще з Греції і Рима.
Штудіював усі філософів труди,
У суть вникаючи, заходив далі й далі...
А ти сміялася:"Мов кошення сліпе, куди ж..."
Життя закон: все ходить по спіралі.
Виток, виток - щось модне піднесе -
І падає душа до витоків, до правди:
Суть щастя у гармонії...І все...
Живи, шукай її усюди, скрізь і завжди.
Скафандри всі байдужості пробий
Красою погляду, учинку, може, слова:
Душею розцвіти - добром наповни мить...
Мов квітка, дерево чи зірка світанкова...
[/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2019
автор: zazemlena