Воно чекало й вірило у диво ,
Зітхало мовчки й боляче стискало,
Воно раділо – коли все красиво,
І мучилося, коли щастя мало.
Одного разу різко стрепенулось,
Вогонь гарячий охопив все тіло,
Хоч зовсім мало часу проминуло,
Та воно знало, в чому усе діло.
Вже стукало воно для нас з тобою,
Мов крильцями метелики торкались
Жило лише коханням, не журбою,
Якби такі моменти не кінчались.
Я серце віддавала у долоні
Закохане, пульсуюче, гаряче
А ти не взяв, … і слізоньки солоні,
Тобі сказали, як серденько плаче…
03.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853589
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч