[i][b]О жінко, що зійшла із полотна,
Моєї долі писаного арту!
На ньому ти і втомлена й сумна,
Немов у храм, вертаєшся до хати.
Затерплі руки.- праця без жалю
ШорсткІ набила днями пентаграми.
О, як я ніжність рук отих люблю!
Не просто жінки, а моєї мами.
Життя якої - сіре-сіре тло,
Всі світлі фарби дарувала дітям,
Та попри все що було й не булO
Ти гідна зватись жінкою століття.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853664
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2019
автор: Лілея1