Нас осінь чемно, взяла за руки,
І проводжала в бурштиновий гай,
Листва спадала, чарівні звуки,
Вони бентежать, а душа в розмаї.
Ой, осінь – осінь та я в полоні,
Дерева в смутку й наші почуття,
Звабливий погляд, теплі долоні,
До спокус стежка, веде в забуття.
Яке то щастя, з тобою разом,
І серця гучно, вибивають так,
У ніжнім танці, під листопадом,
Музика лине, пізнаємо такт.
Чаклунка осінь веде у казку,
Де тихий шелест, сп`яніли на мить,
У сяйві місячнім, ловим ласку,
Тож спромоглася, нас заворожить.
2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2019
автор: Ніна Незламна