Розлиті зорі — фарби. Я художник!..
Творю картину з назвою «Любов».
Мій пензель у руках горить тривожно,
Неначе Місяць повний вмить зійшов
На полотно… і помах. Зірка кожна
Мигає, розливаючись, немов
Озерце, в невагомості порожній
До океану проз, німих розмов.
Я розповім, а краще намалюю.
Ти слухай!. Ні, а краще споглядай!
Мовчи! Кажи! Я на листах існую.
На небесах малюю дивокрай.
Окраєць раю заховаю в серце.
Півмісяць украду. І зійде Cонце…
© Володимир Верста
Дата написання: 01.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853734
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.11.2019
автор: Володимир Верста